Ритуал переходу, - символічна смерть чи друге народження.

Ритуал переходу, - символічна смерть чи друге народження.

В усіх нині відомих культурах був присутній ритуал символічного переходу, який супроводжував кожного члена суспільства від його народження і аж до самої смерті. Народження - дорослішання (досгнення статевої зрілості) - одруження - смерть. Цей перелік є стандартним практично для кожної культури. Необхідність їх проведення диктувалася більш повним розумінням у первісних суспільствах психічних процесів, які відбуваються у кожному. Саме такі ритуали допомагали пройти системну кризу та досягти нового рівня сприйняття та призвичаїтися до нової ролі. Досить часто, такі ритуали не були суто символічними, - від тих, хто їх проходив вимагалося надзвичайна серйозність та терплячість, часом, з ризиком для життя та здоров'я. Для прикладу можна послатися на ритуал переходу до шлюбного віку у корінних жителів Америки. Від тимчасового відлучення (на кілька днів - до тижня) від общини, що супроводжувалось відсутністю сна, голодуванням та обмеженого споживання води, до зовсім "жорстких" варіантів із довгими танцями, проколюванням шкіри та тасканням на власній шкірі важких ритуальних предметів (черепи бізонів, наприклад) допоки шкіра сама не лусне і не обірветься... Усі ці ритуали закінчувались переживаннями того, що у найбільш звичній для нас релігії - християнстві, зветься "одкровенням", а у людей із науковим мисленням - психічним перевиснаженням.

Та це лише частина ритуалів переходу.

Серед релігійних общин практикувалися додаткові ритуали, що завершувались другим народженням, а ті, що їх проходили, - народженими двічі.

Одні із найвідоміших і наймасовіші із них - це грецькі містерії, що проводились у Елевсині та називались Елевсинськими. Їх проводили понад 2500 років підряд, з частотою схожою на проведення Олімпійськи ігор - один раз на п'ять років, поки вже у християнській епосі Візантійські імператори не побачили у них загрози для християнства та другої Римської імперії, внаслідок чого - заборонили усе, що з ними пов'язане. Їми захоплювалися такі не останні римляни як Марк Аврелій та Ціцерон. Вважалося, що хто пройшов містерії у Елевсині, вже не боялися смерті. Всім хто проходив ці містерії - заборонялося розповсюджувати інформацію щодо них. Проте, до нас таки дійшли уривки тих містерій аби можна було виснувати, що вони дійсно були пов'язані з культом смерті, зокрема з Деметрою і її донькою Персефоною, яку було вкрадено Аїдом - богом підземного царства... 

Двічі народженими вважалися і шамани у всіх північно східних народів. Річ у тім, що перед тим як стати шаманом, у обраних починалась шаманська хвороба, яка закінчувалась або смертю, або другим народженням та надзвичайними здатностями (шаман подорожувавна "той" світ де піддавався тортурам та роздиранням на частини духами, з наступним збиранням знову - у новій формі).

У індуїзмі двічінародженими вважали мудреців (брахманів), що також добровільно піддавалися екзотичним аскезам.

Тібетський різновид буддизму (направді поєднання буддизму з місцевим язичництвом "Бон") також має таке поняття як двічі народжені. Однією категорією з яких є аскети, що проводили аскези у місцях захоронення, де зустрічали духів, які розривали їх на частини, а згодом повертали до життя знову. 

Ірландці проводили досить жорсткі ритуали посвячення, що передбачали закупорення "неофіта" у закриті посудини та спукання на воду, - більшість не виживала, та ті що вижили були двічі народженими та називалися друїдами.

Не оминув ритуал переходу і християнство... Мало хто, наразі, знає, проте, те, що ми звикли сприймати як звичайну процедуру, якій піддають навіть немовлят, є насправді не лише таїнством, але й важким випробуванням, після якого також траплялися доволі часті випадки передчасної "зустрічі з Богом" (у метафоричному розумінні летального наслідку). Ця процедура відома нам під назвою, - хрещення, яке, насправді, на грецькій (з якою і був зроблений не зовсім вірний переклад) звучить як "βάπτισμα" (baptisma) і перекладається як "занурення"). Річ у тім, що коли перші християни ще не мали ієрархічного інституту церкви та жили малими общинами, під хрещенням і малося на увазі повне (з головою) занурення під воду, з триманням іншою особою - лідера общини, якийсь час "неофіта" під водою, поки він не "втоплювався", тоді особу витягали з води і відкачували. Подібні ритуали є досить потужними психопрактиками, що виводять людину до стану розширеного (видозміненого) стану свідомості, і дійсно можуть як відправити, так і повернути із потойбічного світу. Щось подібне використовують наразі танатанавти.

Але, наразі, обмежимося вже сказаним та підведемо підсумок. Ритуали переходу, в залежності від підготовленості особи, що проходить ініціацію,були як символічними, так і практичними засобами для розширення свідомості та психічного розриву із минулим життям і переходу до нового етапу взаємин як із суспільством, так і з світом. Вони практикувалися скрізь, у всіх відомих нам культурах у різних формах. Проте, з приходом ідеології матеріалізму, їхня роль стала суттєво нівелюватися та недооцінюватися, внаслідок чого вони або забулися взагалі, або набули чисто символічного значення, або залишились реальною практикою для досить малих груп осіб. Внаслідок чого можна поставити питання: чи не є перманентна криза нашого суспільства, що супроводжується такими частими психічними розладами у його представників, наслідком забуття та відмови від таких символічних ритуалів?