О часи, о звичаї! Як же ж змінюється відношення до речей! Чи не змінюються, просто відсіюється лушпиння? Прислухаємось до вічного! Що каже римський стоїк Л.А. Сенека про смерть та відношення до неї?
"А й справді, хіба то важко повернути туди, звідки прийшов? Погано живе, хто не вміє добре померти. Потрібно передусім знизити ціну свого існування і вважати, що й життя - не що інше як служба. Серед гладіаторів, сказав Ціцерон, нікчемами вважаємо тих, хто тремтить над своїм життям; наші улюбленці - ті, на чиїх обличчях читаємо зневагу до смерті. Не інакше, маєш знати, й щодо нас; іноді причиною смерті стає страх перед смертю.
Доля забаву собі з нас робить: "Навіщо б то, - каже, - я берегла тобі життя, тремтлива, боязка істото? Не вмієш підставляти горло - значить, ще глибшими будуть рани, ще більше їх буде! А ти, хто не здригнувся перед мечем, не відвертався, не виставляв поперед себе дрижачих рук, а мужньо пішов на вістря, - ти житимеш довше, і смерть матимеш миттєвішу!"
Хто боїться смерті, від того й не жди гідного живої людини вчинку. Хто ж знає, що йому роковано, той відповідно до того вироку й житиме - гартуватиметься, сильний духом, так, щоб ніщо для нього не було несподіванкою. Бо якщо, мовби прозираючи майбутнє, передбачаємо те, що може статися, то в такий спосіб пом'якшуємо удар будь-якого нещастя."
Коментарі
Дописати коментар